Коли відходять у високість високі люди, яких знав особисто, це не просто трагедія. Ще й неможливість змиритися з втратою на землі, але й віра в те, що кращі потрібні там, угорі. Людина не померла, а просто змінила свій дім.
Редактор єврейської газети «ЛЕБН» був втіленням інтелекту, ерудиції, інтелігентності, високої культури, вихованості. Усі ці якості він щедро передав і дочці Емілії, і онуку Іллі, з якими – разом з дружиною Кларою – крокував обруч до останніх днів. Це був стрижень сім’ї, її оплот і надія. А ще – «бессребреник». Дуже гарне російське слово, що відображає суть цієї людини. Вирісши далеко не в багатстві, Григорій Ізраїльович ніколи не ганявся ні за копійкою, ні за модою. Одягався скромно. Того ж навчав і дочку. Коли Міла збиралася у першу подорож до Ізраїлю, батько дав настанову: «Не накуповуй ніякого непотребу. Привозь нові знання й цікаві враження». Останніми роками всі вільні кошті вкладав у інтелектуальний розвиток онука, зокрема, у книжки, комп’ютерну освіту, вивчення іноземних мов тощо. І мені також подарував дуже цікаву, оригінальну, пізнавальну книжку «Кулінарний мідраш» – симбіоз єврейських національних традицій, дотепних віршів і кулінарних рецептів єврейської кухні. Читать далее
There are several versions of the origin of the town named Konotop, (aka Konotip). The exact date of first inhabitation is not known, but the Siveriany Tribe settled there during the middle ages, possibly from the 6th century.