Враження – як від багатомільйонного конгломерату.  

Ми відвідали музей Катастрофи «Яд Вашем» («Ім’я і пам’ять») та Стіну Плачу в Єрусалимі, руїни найдавнішої в світі синагоги у фортеці Массада, ізраїльський Кнессет, Тель-Авівський та Єрусалимський університети, школи-інтернати, кібуци, мошави, учбову воєнну базу на Голанських висотах, інформаційні центри, банки, клуби акторів і письменників – ідишистів; побували на суботньому Богослужінні  в Центральній синагозі, на вечорах сатири і гумору, концертах, купалися в Середземному та Мертвому морях, зустрічалися з колишніми конотопцями Е.Фельдманом, Р.Аграновським, Е.Келерихом та іншими.

-                     Григорію Ізраїльовичу, коли йдеться про еміграцію взагалі і репатріацію зокрема, завжди присутнє поняття «ностальгія». Адже, як співається у пісні, «в каждом краю оставляем мы сердца частицу». Що вже тоді говорити про край, де народився і прожив багато літ. Як там, у наших земляків, серце не рветься до Конотопа?

-                     Ми  про це говорили і з Е. Фельдманом, і з іншими. І зійшлися на думці, що непогано було б дожити до часів, коли планетарно мисляча людина могла б вільно пересуватись по своїй планеті. Адже, по суті, ми всі – жителі одного дому на ймення Земля. І всі оці кордони, придумані людьми для відгородження і нерозуміння ближнього, йдуть їм не на користь. Що ж стосується саме єврейської нації, то ще покійний І. Рабин (за яким жалкує весь прогресивний світ) сказав: «Кожен єврей повинен мати можливість або приїхати до Ізраїлю, або бути євреєм там, де він живе».

-                     Як, на Вашу думку, чому деякі євреї все ж повертаються назад? Нещодавно було таке і в Конотопі.

-                     Головне – це нездатність перебороти психологічні перепони. Якщо людина виросла при одних соціальних умовах, а потрапляє в інші, потрібна неабияка душевна сила, щоб перебудувати своє світосприйняття, прийняти норми поведінки і мислення нового суспільства. Недаремно існує приказка: «Зі своїм статутом у чужий монастир не ходять». Хто цього не усвідомить або не зуміє перебороти своїх   стереотипів   мислення,   має  два   шляхи:   страждати  у  чужому