Я показав вашого листа щирим українцям, які люблять свій народ, свою Батьківщину, а тому з повагою ставляться до інших. Вони готові були відповісти вам, їм соромно за вас, і тому я вибачаю вам. У нас, у євреїв, є побажання добра і здоров’я до 120 років. Я бажаю вам цього, і може трапитися диво, що в 120 ви зрозумієте все.

І останнє. Відповів я вам в стилі, в якому написано вашого листа, тому не ображайтесь. Ви ж любите прислів’я: «Как аукнется, так и откликнется». А як голова єврейського товариства, навіть враховуючи ваш вік, я не мав права не відповісти на ваш лист-образу.

Закінчити хочу посиланням на статтю видатного російського філософа М. Бердяєва «Христианство и антисемитизм», де автор пише, що велика несправедливість полягає в тому, що росіяни не відповідають за те, що Ленін був росіянином, а євреїв докоряють тим, що Троцький був євреєм. Я наведу вам останнє речення цієї статті: «Печальнее всего, что реальность и факты не существуют для тех, мышление которых определяется ressentiment (злопамятство, злоба – франц.), аффектами и маниакальными идеями. Более всего тут нужно духовное излечение».

Сентябрь 1998 г.

НЕСОСТОЯВШИЙСЯ ДЕПУТАТ

(отрывок из книги М. Конотопского «Один на льдине-2»)

… Третья его грубая ошибка была допущена на встрече с избирателями. А было это, как в кино про лед и пламень, про воду и камень. Льдом и водой оказался Рубан, а пламенем и камнем – неиссякаемо мощный еврейский актив славного города Конотопа, крепко подпортивший бывшему «террористу» его диссидентскую репутацию.

Итак, на многострадальной авансцене кинотеатра «Мир» появляется вислоусый, румяный, упитанный парубок пятидесяти с хвостом лет и начинает произносить заплесневелые от давности призывы к незалежности, перемежая их фашиствующими лозунгами против евреев – постоянных и единственных виновников всех глобальных бед человечества.

Евреи  вежливо  послушали,  и  один  из  них    (как подобает по