відзначили 140-річчя з дня народження нашого немеркнучого класика Шолом – Алейхема, згадали видатних людей, котрі народилися в лютому, розповіли про свято Пурим епохи Шолом – Алейхема, про єврейські пісні як невіддільну частину єврейської культури (матеріал «З піснями матері»), про деякі сторінки історії Держави Ізраїль. Разом з іудейською релігійною громадою відмічаємо всі свята. До свята Пурим для малозабезпечених був влаштований святковий обід, люди отримали подарунки. Жодна культурна подія не обходиться у нас без «Хава нагіли» й «Тум балалайки» у виконанні єврейського вокально – інструментального ансамблю. Вже більше п’яти років відроджуємо традиції, вивчаємо мови – ідиш та іврит, історію народу. Іврит вивчають ті, хто хоче виїхати на землю предків. А знати ідиш – материнську мову (маме-лошн) має кожен, хто усвідомлює себе євреєм. Адже тільки людина, яка знає й шанує свої витоки, шануватиме й інші народи.  

Особлива сторінка у   відродженні нашої культури – давня мрія, яка поступово стає дійсністю – міський єврейський культурний центр. Дякуючи міськвиконкому, ми вже маємо непогане приміщення, в якому зараз ведуться ремонтно-опоряджувальні роботи. Плануємо організувати там бібліотеку (вже є гарний і великий фонд), різноманітні гуртки за інтересами та заходи, які будемо проводити разом з культурною громадськістю міста.

Спонсором усіх добрих справ у нашій громаді (благодійні обіди для 90 осіб, патронажна служба, випуск газети, забезпечення паливом і овочами, продуктові посилки для малозабезпечених, подарунки до свят, тощо) виступає Харківське відділення розподільчого комітету «Джойнт» (керівник Джордж Файнгольд).

Оглядаючись назад, я з жахом згадую часи, коли євреїв в Україні наче й не існувало, бо бути євреєм означало бути сіоністом, ворогом всього прогресивного й людяного. І самими собою ми стали лише у незалежній Україні, на землі, де народилися, і звідки я особисто, як її патріот, котрий поріднився з українським народом і має змогу безборонно спілкуватися зі світовим єврейством, не збираюсь нікуди їхати. 

Записала Надія ПЕТРЕНКО,

«Конотопський край», 10.03.1999 р.