антисемітизму. З притаманною йому відповідальністю за все і всіх Григорій Ізраїльович поринув у вир нелегкої роботи, в тому числі і з пресою. Його матеріали з народознавства та інформації про діяльність очолюваного ним товариства протягом 1994-го систематично з’являлись в «Конотопському краї». За підсумками року Айзенштат був визнаний лауреатом в числі інших активних громадських кореспондентів газети.

А потім єврейське товариство заснувало власну газету, яку довелось очолити Григорію Ізраїльовичу.

Перший номер газети «ЛЕБН» вийшов 28 грудня 1994 року накладом 1 000 примірників. Логотип видання намалював художник Володимир Борошнєв, а фінансування – на пожертви членів єврейського товариства. Згодом постійну підтримку газета має від Харківського представництва розподільчого комітету «Джойнт», синагоги «Temple Beth Israel» (м. Скоки) і друзів видання, яке читають в Ізраїлі, США, ФРН, Австралії, країнах СНД.

Ерудиція, чудове володіння не тільки іноземними, а й російською, українською мовами, вміння залучити цікавих авторів, знаходити нові теми, неординарні редакторські матеріали, і нарешті, любов до рідного міста, до людей, стали запорукою успіху газети у читачів і колег.

-                     Ми не гонимося за сенсаціями, а пишемо про ті цінності, що успадкували від попередніх поколінь. Розповідаємо про наші святині, традиції, про людей. Ми свідомо не торкаємося політики, але, природньо, давали відсіч антисемітським проявам, коли вони мали місце, — ділиться редактор газети «ЛЕБН». Від першого до найсвіжішого номера ведеться своєрідний літопис єврейської общини у незалежній Україні на стику ХХ і ХХI століть.

Задекларований засновниками газети принцип «Всі люди – брати» став не тільки гаслом, а й змістом цього видання. Для конотопської журналістської спільноти газета «ЛЕБН» виявилась консолідуючим фактором, її сторінки зберігають щирі роздуми щодо загальнолюдських цінностей поетеси, члена Національної спілки письменників України Надії Петренко, поета-журналіста Олександра Рєзніка, світла йому пам’ять, членів Національної спілки журналістів України  Олени  Котової,   Миколи  Пацака,  Сергія Стрижака,   Миколи