предмет поклоніння, своєрідний культ. Адже від того, що ми їмо – п’ємо, коли і як, залежить наше здоров’я. Я не буду перераховувати страв єврейської кухні і давати рецептів їх приготування – то не моя царина, та й багато доведеться витратити чорнила й паперу. Скажу лише, що на учбовій воєнній базі, де ми побували, нас нагодували обідом, до складу якого входило лише закусок 18 видів. З-за столу ми виходили, підтримуючи одне одного, інакше не дійшли б і до автобуса.  

-                     Мене завжди захоплювало високопродуктивне сільське господарство Ізраїлю: як можна зробити квітучий сад з пустелі і чому на наших чорноземах такий занепад і безгосподарність?

-                     Все залежить від державної системи. Коли «все вокруг колхозное, все вокруг мое», ладу не буде. Якщо ж з’явиться господар, всіляко підтримуваний, пещений і леліяний державою, коли до кожної найменшої рослинки (і прямо, і фігурально) буде підведена вода, а в основу будь-якої діяльності буде покладено принцип розумної доцільності, тільки тоді можна сподіватись вагомих зрушень. Дуже хотілося б дожити до часів, коли і Україна стала квітучим садом. 

-                     Григорію Ізраїльовичу, Ви ходили вулицями ізраїльських міст, спілкувались з людьми, побували в учбовому армійському підрозділі. Скажіть, будь ласка, декілька слів про криміногенну ситуацію в Ізраїлі та про дідівщину в Ізраїльській армії.

-                     З усією впевненістю скажу: серед глупої ночі мати може відправити свою дочку до родичів чи друзів або у справі у будь-який куточок міста і спокійно ляже спати. Нічого з дочкою не станеться. Мені було дуже дивно, але я не бачив жодного п’яного. До  2-ої,  3-ої години різноязикий, багатоликий натовп гуляє вулицями (вдень дуже жарко), сміється, радіє, п’є прохолодні напої у кафе та ресторанах, відвідує культурні центри – ніхто нікого не чіпає, ніхто нікому не заважає, кожен поважає право іншого на достойне існування серед собі подібних. А що стосується дідівщини, то в Ізраїльській армії навіть поняття такого немає. Служба – то почесний обов’язок кожного (не виключаючи жінок), джерело самоповаги і поваги оточуючих. Генерал і солдат  носять одну й ту ж уніформу  (лише знаки розрізнення – інші),  і